Ранок 24 лютого 2022 року став для більшості українців початком найбільших потрясінь у їхньому житті.
Цього дня у школі було оголошено дистанційне навчання. Зважаючи на те, що діти мають високий рівень
тривожності, вчителі головним завданням вбачали просте спілкування з учнями, зняття тривоги і напруги,
оскільки усі ми вважали, що через кілька днів усе владнається.
Проте незабаром зрозуміли, що не варто чекати швидкого закінчення конфлікту. У Києві почалася паніка:
хтось збирав валізи, хтось тікав, усі були розгублені. Попри страх більшість класних керівників
продовжувала щоденні спілкування з учнями, розуміючи, що дітям необхідна підтримка.
Через два тижні педагогічний колектив школи вирішив, що, окрім безпосереднього спілкування, треба
намагатися давати учням знання та підтримку онлайн. Ми відновили навчання у школі в онлайн-режимі,
застосовуючи вже знайомі інструменти, методики, розробки, ресурси. Майже всі вчителі залишились в
Україні, більшість навіть у Києві. Ті, хто виїхав за кордон, теж долучились до освітнього процесу,
оскільки розуміли, що навчання зараз — це все, що є в дітей, воно перше, що здатне відвернути їхню увагу
від війни. Коли учні зосереджуються на опануванні нового й цікавого, то не думають про обстріли та тривоги.
У школі розгорнув свою діяльність гуманітарний штаб. Допомога штабу була зосереджена на потребах
військових. До роботи штабу долучилися учитель географії Світлана Гузенко з родиною, учитель трудового
навчання Сергій Варава, батьки і учні школи. Учитель предмету Захист України Сергій Петренко щодня
проводив заняття у шкільному тирі для бійців тероборони. Учителі Наталія Мілько, Дмитро Бевзюк, Ірин
Присяжнюк, Маргарита Малашенко долучилися до волонтерського руху.
Наталія Мілько
Дмитро Бевзюк
Ірина Присяжнюк
Учитель фізичної культури Володимир Платоненко узяв до рук зброю і пішов до війська обороняти нашу
державу.
Швидко промайнуло літо, від якого чекали завершення війни, але згодом стало зрозуміло, що військові
дії триватимуть, і перед педагогами школи постало питання: як відновити паралізований початком війни
освітній процес у нових реаліях – з урахуванням усіх складних викликів і безпекової ситуації. У серпні
у соцмережах розгорнулися справжні баталії, оскільки стало відомо, що навчання проходитиме очно за
наявності перевірених укриттів. Батьки по-різному поставилися до вибору форм навчання: критикували
рішення навчатися онлайн через постійну небезпеку ракетних обстрілів, хтось наполягав на дистанційному
навчанні, комусь хотілось, щоб діти ходили до школи і спілкувались з однокласниками, хтось тимчасово
виїхав за кордон, але не хотів втрачати зв’язки зі школою. Проблема полягала ще й у тому, що школа не
мала свого укриття. Почалися складні пошуки – і рішення знайшлося: після перемовин з власниками
сусіднього будинку отримали згоду на укриття для учнів початкової школи; після перемовин з керівництвом
КП «Київський метрополітен», Департаментом освіти та науки, управлінням освіти Голосіївської районної
у місті Києві державної адміністрації отримали згоду на укриття для учнів середньої та старшої школи
у метрополітені. Ми дуже переживали, чи погодяться батьки на такі умови безпеки, але рішення
батьківської громади нас приємно порадувало: батьки вважають метрополітен найнадійнішим укриттям.
Перед початком нового 2022-2023 навчального року виробили спільні алгоритми дій під час сигналу
повітряної тривоги, евакуації, перебуванні в укритті. Вчителі розуміли: якщо ми втратимо рівень освіти
зараз, то на те, щоб наздогнати втрачене, підуть довгі роки, тому погодилися навчати учнів різними
способами: оф-лайн, підключати до уроку і навчати паралельно з тими, хто працює у класі, за сімейною
та екстернатною формами, асинхронно, викладаючи усі матеріали на платформі Google Classroom;
озброїлись ноутбуками, адміністрація школи забезпечила педагогів доступом до інтернету, вибрали
спільну платформу для забезпечення дистанційного навчання, продумали єдиний спосіб ознайомлення учнів
з розташуванням матеріалів уроку: на гугл диску у розкладі класу кожен вчитель навпроти свого уроку
розміщував посилання на ZOOM чи MEET і посилання на Google Classroom. Батькам дали вибір щодо форми
навчання дитини.
Першого вересня більшість учнів школи нарешті сіла за парти, решта навчалася вдома. Онлайн-навчання
стало справжньою панацеєю, адже 20 % дітей роз’їхалися по різних куточках України і світу, і уроки
через інтернет стали запорукою хоч якоїсь стабільності: учні не будуть пропускати саме українську
шкільну програму та будуть відчувати зв’язок із рідним класом та вчителями. Школа, як могла,
пристосовувалася до реалій, щоб забезпечити освітній процес.
Деякі батьки, які вагалися щодо очного навчання та на початку року обрали онлайн, змінили свою думку,
побачивши, що процес у школі йде та багато дітей відвідують шкільні класи. Адже перебування дітей під
контролем вчителів в укритті є безпечнішим для учнів, які, наприклад, залишилися самі вдома або просто
не мають свого укриття, оскільки далеко не всі сумлінно спускаються у бомбосховища з багатоповерхівок
під час чергової повітряної тривоги.
Коли до тривог учні та вчителі вже адаптувалися, додалася нова гостра проблема, яка зачепила всю
країну, - обстріли енергетичної інфраструктури та масові відключення світла. Для тих, хто відвідував
школу, це створило лише певні незручності, а онлайн-навчання унеможливлювалося через постійні
відключення. Процес навчання гальмувався, адже треба було витрачати час на доопрацювання шкільного
матеріалу. Проте під час зимових і весняних канікулів відбувалося консультування учнів, продовжили
навчальний рік – і вдалося надолужити втрачене.
Протягом навчального року учні мали змогу брати участь у гуртковій роботі, у олімпіадах і конкурсах.
Учителі підтримували своїх вихованців, допомагали і надавали крила. Учні зізнаються, що у школі
почувають себе захищено, відчувають турботу усіх, хто створює умови для навчання і розвитку, охоче
беруть участь у позашкільній діяльності.
Весь час, починаючи з 24 лютого 2022 року, і вчителі, і учні продовжували робити все можливе, аби
допомогти Збройним Силам України наблизити Перемогу: влаштовували благодійні заходи, зокрема ярмарки,
на яких продавали власноруч створені прикраси та іграшки, домашні солодощі, разом з учителем трудового
навчання Сергієм Варавою та учителем італійської мови Людмилою Гринчук виготовляли окопні свічки,
допомагали вчителю фізичної культури Наталії Мілько, волонтеру Голосіївського районного у м. Києві
територіального центру комплектування та соціальної підтримки, збирати малюнки, обереги, необхідні речі
та продукти харчування для воїнів, поранених бійців, які лікуються у Київському військовому шпиталі, і
мешканців деокупованих територій.
Мілько Н. у ТЦК Голосіївського району
Допомога дітям деокупованих територій
Хлопці з передової радіють дитячим малюнкам
Так допомогу від школи отримали волонтерська група «Печерські котики», «Мурашки», Голосіївський районний
у м. Києві територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, волонтерська організація Сергія
Гулієва «Безпечний регіон», Ніжинський центр соціально – психологічної реабілітації дітей, військові
частини ВЧа4723, А4028, 260СБ, окрема механізована бригада «Холодний Яр», 14 механізована бригада.
Збираємо хлопців у дорогу
Зустріч з тими, кого підтримуємо. Добровольці від Майдану
72 бригади ЗСУ
Олександр Фабиш та Сергій Володимирович з 3в класом (вчителька Наталія Зінов’єва).
Хлопці боронять Україну з 2014 року. Діти 2014 року народження....такий він, час...
Щоб допомогти громадянам пережити наслідки ракетних ударів росії, за ініціативи Президента України по
всій країні почали працювати пункти Незламності. Зусиллями місцевої влади пункт Незламності було
відкрито і у нашій школі. У пункті, попри відключення електроенергії, були наявні тепло, вода,
освітлення, мобільний зв’язок, Інтернет, живлення для мобільних пристроїв, місця для відпочинку,
аптечка, можливість отримати гарячий чай і каву. Пункт Незламності став осередком для тих у мікрорайоні,
хто найбільше потребував допомоги.
Усім українцям зараз важко, та ми не маємо права зневіритися на злісну радість нашому ворогу. Бездоганне
навчання у воєнний час важко організувати, бо основне – зберегти життя і здоров’я учнів, а після
перемоги все наздоженемо. Головне, ми осмислили величезну роль школи у житті дітей навіть під час
війни: школа гуртує дітей, надає їм психологічну підтримку та дозволяє відчувати приналежність до
спільноти, ім’я якій – вільне українство.
